Твердість до подряпин: в основному використовується для порівняння твердості різних мінералів. Метод передбачає використання стрижня з одним твердим кінцем і іншим м’яким кінцем для подряпин на досліджуваному матеріалі. Твердість матеріалу визначається місцем подряпини. Якщо говорити якісно, то твердий предмет створює довшу подряпину, а м’який – коротшу.
Твердість відступу: в основному використовується для металевих матеріалів. Спосіб передбачає вдавлювання заданого індентора в матеріал під певним навантаженням. Твердість матеріалу порівнюють за величиною локалізованої пластичної деформації на поверхні. Через відмінності в інденторі, навантаженні та тривалості навантаження існують різні типи твердості вдавлення, в основному твердість за Брінеллем, твердість за Роквеллом, твердість за Віккерсом і мікротвердість.
Твердість відскоку: в основному використовується для металевих матеріалів. Метод полягає в тому, що спеціально розроблений маленький молоток кидають з певної висоти, щоб ударити по зразку досліджуваного матеріалу. Твердість матеріалу визначається кількістю енергії деформації, накопиченої (і згодом вивільненої) зразком під час удару (вимірюється висотою відскоку молотка).
